Болить за тебе серце, Україно!

Болить за тебе серце, Україно!

Як владні точаться розмови,

А звідусіль лунає стрілянина

Й розруху тобі сіє мимоволі.

 

Коли лунають затяжні плачі

Від вибухів снарядів безпросвітних,

І громом стугонить земля вночі

Під дзвін соборів заповітних.

 

Болить за тебе серце, Україно!

Бо ворожнеча вже кордони стерла,

Все хочуть змусити упасти на коліна,

Толочать кров’ю маковії стебла.

 

Цей безкінечний поділ володінь

Гайнує тисячі людських життів.

Карбує в пам’яті прийдешніх поколінь

Стрічки жалоби й марева хрестів.

 

 

Киплять у цвіті братськії могили,

Де непорушно сплять наші герої.

Їх обіймають у долонях небосхили,

Й не терпнуть руки від важкої зброї.

 

У церкві лине вже відправа,

І чути відголоси материнських сліз.

Додому не пустила їх облава –

У люту студінь схоронив їх ліс.

 

Не цебенить вже кров бійців

І мла не заплітає їх у сіті.

Та скільки ж полягло юнців?!

А скільки вдів лишилося на світі?!

 

Болить за тебе серце, Україно!

Удосвіта вже гул гармат гуде.

А ти не плач, ти міцно спи, дитино,

Бо татко твій додому не прийде!..

 

І не хилитиме уже дошкульний вітер

Вербове гілля до поранених земель,

А лиш нестимуть звідусіль червоні квіти,

Й не литимуться сльози із твоїх осель.

 

Гірко помітні твої втрати, Україно!

Відтяті душі проступають з-за постів.

Та ти тримайся, ти борись, вкраїно,

Як нам іздавна ще Кобзар велів!

 

Болить за тебе серце, Україно!

Бо ти втомилася від славословних дій.

Закута болем твоя мова солов’їна,

І  небеса дрижать у попелі стихій.

 

Болить за те, що ветеран недужий

Випроводжає на війну свого онука,

І сіє крик приглушений, байдужий

В його душі таврована розпука.

 

За що то він у сиву давнину

Крізь пекло таборів ішов покірно,

Страждав і зносив муку кам’яну,

Й жадав тобі незламності безмірно?!

 

 Болить за тебе серце, Україно,-

Минувшина з колиски пророста!

Та все мине, ти чуєш? Неодмінно!

Молитвами людей в ім’я Христа.

 

Настане час – зруйновані міста

Знов зацвітуть у чебрецевім цвіті,

Життям наповняться твої вуста,

Й війни не знатимуть у цілім світі!

 

Болить за тебе серце, Україно, -

Примхлива доля шле сутужну мить.

Нехай вже діти бачать сни спокійно,

І серце батька більше не щемить!

 

Дай, Боже, тих солдат діждатись

З розбурханих гарячих місць.

Дай сили їм ніколи не здаватись

Й пошли дружинам їх благую вість!

 

Болить за тебе серце, Україно!

Як йде хода між вулиць одиноких.

Герої не вмирають! Їх славімо

За дух завзятий у боях жорстоких!

 

Серця близьких у них вселяють віру

І вщерть наповнюють любов’ю небеса.

Вони давно пройшли крізь кляту прірву,

І  їх зоря для нас відтоді  не згаса!

 

Болить за тебе серце, Україно!

Бо котрий день палаєш у вогні.

Молюсь за тебе і за твого сина,

Який лишається ще на війні…