Любіть Україну!

Любіть Україну огнями любові,

Які ми читали в Івана Франка,

Купаймося в чистім Шевченковім слові,

Згадаймо завзяття Мазепи й Сірка.

 

І гетьманів славних, що в лютім бою

Освіту і землі для нас відстояли,

І вірних мужів Морозенка й Байду,

Яких вороги звідусіль проклинали.

 

Гартуймось піснями Марусі Чурай,

Які дивовижної сили сповна.

Єднаймось! Нам це необхідно украй,

Бо правда для нас, очевидно, одна:

 

Зректися розбрату й сліпих нарікань

На клопоти вічні й нестатки,

Вже годі бездії, кілких зволікань,

Ми ж з вами козацькі нащадки!

 

Любіть Україну в ім’я тих солдатів,

Які полягли в багновиці

Під спалах гармат і чужих автоматів,

Долаючи межі й границі.

 

Любіть Україну словами молитви,

Що пристрасно мовлять віднині батьки

За власних синів, що вертаються з битви,

Стискаючи здерті у кров кулаки.

 

Любіть Україну між вихром ідей,

Народжених в час розбудови,

За сивих дідів і за сиріт дітей,

За сльози гіркі, що ллють вдови.

 

Любіть Україну, державу свою, -

Вона ж бо могутньою буде!

І вибухне словом в завзятім бою

Й героїв своїх не забуде!

 

Любімо її без кордонів і меж

За волю її легкокрилу,

Нескореність духу і славу усе ж,

За світлу для нас перспективу!

 

Любіть Україну в перегуках долі,

Що зламом століть виринають,

Відроджену правдою й силою волі,

Де сурми звитяги лунають.

 

Любіть Україну, які б не були

 Солодкі турецькі курорти,

Паризькі провулки в обіймах імли

І віденських замків комфорти.

 

Бо тільки у нас звучать в унісон

Дзвінкими потоками срібнії ріки,

Лелече курликання чути крізь сон,

А місячне сяйво спада на повіки.

 

І ген за колоссям пшениці видніє

Налитий нектаром вишневий садок,

Барвінок розлитий навколо рясніє

І соняха цвіт вздовж розлогих стежок.

 

Любіть Україну, вмивайтесь красою

Світанку в цілющій росі,

Яка так бринить на любистку сльозою

Й милує собою діброви усі!

 

 

Любіть Україну за диво-майстрів,

За маковий цвіт вишиванок,

За встелені мальви рясних рушників,

Змальований пензлем серпанок.

 

Любіть Україну! Вона незборима

І біди свої в котрий раз проковтне,

І хай безліч жертв носить вже за плечима,

Й можливо не раз ще її похитне!

 

Та сильна вона, хоч і сліплять їй очі,

Й не раз уже ворог топтав її цвіт.

Блищать на скрижалях слова ті пророчі

«Єднаймося, браття» і линуть нам вслід.

 

Любіть Україну! Натхненно любіть

За сяйво життя незабутнє,

І Господа-Бога за неї моліть,

За наше щасливе майбутнє!