Школярочка

Як неба синь птахів стрічає вільних,

Так вересневої пори духмяних трав

Мене зустріла школа моя рідна

Яскравим дивосвітом ніжних барв.

Це перша сходинка в житті моєму,

Це перша літера й перша тривога.

І труднощі стежиною взаємин,

Що стелить нам до знань дорога.

Не все вдається серденьку малому,

Бентежить раз у раз дзвінок.

Щоднини боязко знаходити самому

Питання й відповіді, що несе урок.

І однокласники мої, привітні й щирі,

Звуть на перерві книжечки гортать.

А я соромлюсь, може це і дивно…

Хоч у своїм дворі за грою дні летять!

Та швидко смуток мій за обрій відійде,

Коли ласкаве слово вчитель подарує,

Теплом зігріє, приголубить обійме –

І усміхнеться все навколо, зачарує.