Україночка

Так пахне квітами серпневе літо,

І промінь сонця обіймає трави.

Маленька дівчинка, колискою сповита,

Біжить полями, сіє барви!

І так радіє пісні солов´я,

Метелику, волошкам синьооким,

То України славнеє дитя

В долині сосон робить перші кроки.

В її руках калини дивний  цвіт,

А ген за обрієм туман шепоче.

Їй відкриваються шляхи у дивосвіт,

Тій україночці у маминій сорочці.

Вона біжить босоніж по барвінку,

Вплітає квіти в перший свій вінок,

Розпочинає путь в життя мандрівку,

Летить у свій політ омріяних зірок.

А  натомившись побіжить додому

По споришевих втоптаних стежках.

І маку цвіт опуститься додолу,

Коли ступатиме  по тих  грядках.

Вже під вечір у старенькій побіленій хаті,

Де біліють садки у вишневім намисті,

Україночка спить, обіймаючи матір,

Спогляда свої сни в материнській  колисці…